Адаптаційний місяць: про що поговорити з батьками першокласників

Тетяна Гурковська, психолог-консультант

Основні акценти розмови

1.       підтримка дитини в адаптаційний період

2.       шкільна зрілість

3.       фізичні умови адаптації дитини до школи

4.       психологічні умови, що полегшують адаптацію

Психологи виділяють три аспекти шкільної зрілості:

·         інтелектуальна — вміння порівнювати предмети, явища, вловлювати основні зв’язки між явищами. Розвинене мовлення не є абсолютним показником інтелектуальної готовності;

·         емоційно-вольова — вміння концентрувати увагу, вміння регулювати свою поведінку, керувати емоціями, спроможність тривалий час виконувати нецікаве завдання;

·         соціальна — потреба в спілкуванні з однолітками, уміння спілкуватися і виконувати роль учня.

...про фізичні умови адаптації дитини до школи

   Перші три тижні адаптації в школі називають «фізіологічною бурею» або «гострою адаптацією». Це найтяжчий час для дитини, вона відчуває постійне напруження. Наступний етап адаптації — нестійке пристосування, коли організм дитини знаходить прийнятні реакції на нові умови життя. Потім настає період відносно стійкого пристосування. Організм реагує на навантаження з меншим напруженням.

     Дитині важко перелаштуватися на шкільне життя. Деякі діти до кінця першої чверті худнуть, у інших — знижується або підвищується тиск. Діти можуть скаржитись на головний біль, втому, поганий сон, зниження апетиту. Лікарі можуть діагностувати появу шумів у серці, порушення нервово-психічного здоров’я та нездужання. Це ознаки перевтоми.

     Адаптація може тривати до шести місяців залежно від індивідуальних особливостей першокласника.

  Щоб допомогти дитині адаптуватися, необхідно відрегулювати її режим дня. Хороший фізичний стан дитини залежить від того, скільки вона гуляє на вулиці, як часто рухається, яку їжу їсть, скільки часу проводить за комп’ютером і телевізором. Розпланувати день ліпше разом з дитиною.

...які психологічні умови потрібно створити

    Якщо адаптація проходитиме важко, то вже з першого класу у школяра складеться негативне ставлення до навчання. Це призведе до хронічного нервового напруження і постійних стресів.

    На початку навчання в школі дитині важливо отримувати радісні та позитивні емоції від спілкування. Не можна піклуватися лише про навчання дитини, забуваючи про її самопочуття в нових умовах. Батькам здається, що дитина має одразу із задоволенням ходити в школу, робити уроки, читати книжки, цікавитися навчанням, а не грою. Батьки говорять дитині: «Ти вже доросла, а значить, маєш цікавитися не іграшками, а навчанням. Чому ти постійно граєшся. Ліпше йди й почитай». Першокласник не встиг пристосуватися до нового способу життя, але намагається відповідати вимогам дорослих. До стресу перших шкільних днів додається страх не виконати батьківські настанови.

    Неможливо стати школярем за мить. Виконувати домашні завдання — це частина шкільного життя, а гра з друзями на вулиці допоможе розслабитися. Потрібно визнати гру природним заняттям першокласника. Говорити варто не лише: «Який молодець, взяв книжку й читаєш!», а й «Як же ти класно вмієш гратися!». Дозвольте дитині взяти в школу маленьку іграшку. Для багатьох дітей іграшка допомагає зняти напруження під час адаптації.

   Не варто засуджувати інтерес дитини до іграшок. Це природне заняття для вчорашнього дошкільника. Батьки вважають, що читання і письмо — це «серйозні», «потрібні» заняття, а гра — витрачання часу. Своїм ставленням дорослі показують дитині, що школярем бути добре, а дошкільником — погано. У цій ситуації дитині психологічно дуже складно, їй хочеться гратися, а батьки це засуджують. Заборона і бажання створюють психологічний конфлікт, розв’язати який дитині непросто. Дитина або забороняє собі гратися і пригнічує свої потреби, або мучиться докорами сумління після гри, або йде на конфронтацію «Все одно буду!».

    Більшість дітей йдуть у перший клас з великим бажанням стати школярами. Підтримуйте це прагнення: цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте про школу, діліться своїм досвідом. Це зміцнить її навчальну мотивацію.

... як і за що хвалити

    Щоб у дитини сформувалося позитивне ставлення до школи, важливо, щоб вона розуміла: вчитися їй під силу, вона може впоратися з навчальними завданнями. Відчуття власної успішності значно полегшує труднощі адаптації та сприяє підвищенню навчальної мотивації.

Заохочення має бути конкретним: хваліть не саму дитину, а якусь рису її поведінки, результат діяльності. Якщо ви скажете: «Оленко, ти сьогодні дуже акуратно написала літери!», або: «Михасю, мені дуже подобається хвостик у цієї цифри!», дитина отримає інформацію про те, що потрібно робити, щоб бути хорошим школярем, і зрозуміє, що для неї це можливо. Якщо просто сказати: «Розумниця, відмінно!», то дитина не зрозуміє, за що її хвалять, і їй буде важко зорієнтуватися в тому, яка поведінка є схвальною.

    Якщо не знаєте, за що похвалити дитину, знайдіть щось таке, що у неї виходить добре, навіть якщо це всього лише один гачечок, написаний у прописах. Коли у дитини не буде щось виходити, можна звернутися до цього досвіду, щоб допомогти їй повірити у власні сили.

... про що запитувати

    У школі дитина вперше стикається із зовнішньою оцінкою своїх дій. Перші оцінки пов’язані як з позитивними, так і з негативними переживаннями. Якщо ви розпитуєте дитину про оцінки і бурхливо на них реагуєте, для дитини вони стануть основною частиною шкільного життя. Запитання: «Що ти сьогодні дізнався нового? З ким із діток ти сьогодні грав? Які уроки були для тебе найцікавішими?» допоможуть дитині зрозуміти, що головне в школі — навчання й спілкування.

    Для дитини оцінка — це оцінювання не її роботи, а її самої: «Якщо я отримую хороші оцінки, значить я хороша». Така позиція є небезпечною, бо може призвести до формування залежності від думки оточення, від зовнішнього оцінювання. Тому оцінки, які отримує дитина, не повинні впливати на вашу думку і почуття до неї.

Порадьте батькам говорити дитині, що оцінюють не її саму, а лише результати її діяльності.

    Важливо, щоб дитина розуміла: іноді у неї щось не виходитиме, але вона при цьому не стає поганою. Так, під час виконання домашнього завдання можна запитати: «Іринко, як ти гадаєш, що у тебе вийшло найкраще? А що — не дуже?». Якщо дитина болісно переживає через оцінки, використовуйте в розмові слово «зате». Наприклад: «Юрчику, так, завдання ти розв’язав неправильно. Зате ти написав дуже красиві цифри». А ще запевніть дитину у своїй підтримці: «Спробуймо разом розібратися й виконати завдання».

... як допомогти висловити негативні почуття

    Якщо дитині сумно, вона розлючена на школу, вчителя або однокласників, важливо дати їй можливість висловити свої негативні почуття. Якщо ви скажете дитині: «Христинко, не засмучуйся. Чому ти злишся? Як ти можеш так говорити?», то це підсилить стрес і віддалить вас від дитину.

    Першокласнику необхідне ваше розуміння. Якщо ви уважно вислухаєте дитину, визнаєте, що навчання в школі справді може бути нецікавим або важким, то допоможете їй звільнитися від гнітючих думок і почуттів. Скажіть: «Олексійку, я бачу, ти засмутився. Тобі було прикро. Навіть, напевно, в школу ходити не захотілося». Такими відповідями ви підтримаєте дитину.