Коли учневі звертатись до соціального педагога

• Якщо у твоїй родині є проблеми, які тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
• Якщо хтось примушує тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують твою гідність, а ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
• Якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків, чи тобі здається, що всі інші відвернулися від тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

Насилля

Насилля - застосування особою чи групою осіб засобів примусу щодо іншої особи.

• Фізичне: 
  • Завдання тілесних ушкоджень;
  • Не гарантування умов безпеки та збереження життя і здоров’я.

• Психологічне:
  • Демонстрація розумової переваги;
  • Залякування і переслідування;
  • Навішування ярликів;
  • Ігнорування почуттів.

• Сексуальне:
  • Примусові інтимні  контакти або інші  сексуальні дії;
  • «Кібербулінг» - сексуальне насильство через Інтернет: сексуально образливі записки, листи, фото, відео.

• Економічне:
  • Позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які дитина має законне право.
  • Експлуатація фінансових ресурсів або власності дитини заради власної вигоди;
  •  

СТАДІЇ НАСИЛЛЯ:

І – посилення, напруження, злість, гнів, звинувачення
ІІ – саме насилля
ІІІ – період розслаблення і заспокоєння

ФАКТОРИ НАСИЛЬСТВА:

• Сімейний – агресія в сім’ї, як стиль внутрішньо сімейного спілкування. Батьківська образа робить дітей теж агресивними.
• Індивідуальний – темперамент і особистісні риси характеру.
• Шкільний – недостатній рівень нагляду, особливо в коридорах, на шкільному подвір’ї.

ЗНУЩАННЯ В ШКОЛІ

• це вид насильства, у якому жертва потерпає від повторних навмисних згубних дій однієї особи або групи.
• це не просто злість, навіть не конфлікт – це ненависть, неповага.

СІМЕЙНЕ НАСИЛЛЯ

За даними ООН від сваволі батьків щорічно страждають близько 2 млн. дітей у віці до 14 років. Кожен десятий з них вмирає, а 2 тис. кінчають життя самогубством.

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Ставтесь до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко минуть. Проявіть співчуття і доведіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Виясніть, що саме турбує підлітка.
4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!
5. Використовуйте слова, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.
8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціалістів (лікаря, психолога), якщо щось насторожило вас у поведінці підлітків.

Поради щодо загальних шляхів оптимізації поведінки підлітка

• Підтримка зусиль, спрямованих на досягнення поставленої мети;
• заохочення і розвиток організаторських здібностей;
• надання допомоги у виборі занять (спорт, захоплення, танці, малювання тощо);
• можлива колективна критика, якщо в ній є потреба;
• підтримка лідерських зусиль, допомога в діловому і особистісному плані;
• розвиток естетичних нахилів, підтримка захоплень, уподобань, соціального інтелекту;
• звернення уваги на вольові якості підлітка (наполегливість, рівень досягнень);
• виважений, толерантний контроль з боку дорослих над підлітком; 
• ставлення до підлітка у будь-якому разі має бути спокійно-доброзичливе;
• потрібна допомога у важких ситуаціях; 
• залучення в позитивно соціальні групи із сильним впливовим лідером;
• необхідно хвалити підлітка за старанність; 
• побудова взаємин дорослого та підлітка повинна базуватися на повазі та високій вимогливості;
• по можливості не допускати зазнайства у дитини, вчити її цінувати інших, адекватно реагувати на навколишнє, вміти спокійно сприймати невдачі;
• більше потрібно наголошувати на позитивних сторонах життя в сім'ї та школі, виховувати почуття співпереживання та небайдужості до чужої долі, не нервуватись і не озлоблюватись, не допускати виникнення конфліктів.